imj

Велосипед у нас використовують не за призначенням. Нотатки з подорожі до Страсбургу

Відтепер я знаю точно. Велосипед у нас використовують не за призначенням

Асортимент кожного нашого веломагазину передбачає у двоколісних коней  мінімум передні, а частіше і задні амортизатори, агресивні товсті шини, вузькі спортивні сідла, дискові гальма. Так от, у Страсбурзі  ВСЕ навпаки.

Манетки на рамі та руль-баран це зовсім не рідкість.
І велосипедів-ветеранів теж ніхто не цурається

Головне призначення велосипеда – не допомогти своєму власнику самоствердитись чи поліпшити фігуру, а зручно перевезти його з однієї точки в іншу.

А от для цього тамтешні велосипеди мають все: найпростішу конструкцію, зручні переважно диванні сидіння, неймовірну кількість аксесуарів для перевезення вантажів та найрізноманітніші конструкції дитячих сидінь.
Мій привід для гордості. Стразбурзький брат-близнюк мого дитячого сидіння голландської фірми Bobike. Рекомендую.

Фото, до речі, зроблене біля Європейського суду з прав людини. 

А ще є такий спосіб возити дітей

А ще такий

Більшість велосипедів мають просто кремезні за нашими мірками багажники.

Це спецтранспорт поштаря, але такої форми багажники є скоріше правилом, ніж винятком.

Інфраструктура

Якщо Ви думаєте,що вузька дорожка ліворуч для велосипедів,а широка праворуч для пішоходів, Ви погано знаєте європейські велосипедні традиції.  Велодоріжки досить широкі і завжди асфальтовані. Заїзди на автодорогу пологі, без різких перепадів висоти. І справа тут не лише у велосипедах, але й у дитячих та інвалідних візочках тощо. Це те, що називається універсальний дизайн і до чого нам дуже і дуже далеко.

А ще все сходи обладнані такими швелерами, для зручності підйому двоколісного друга.

Але є місця, де швидкісне пересування зовсім не бажане. На входах у парки ось такий велоконтроль. Доведеться пройти пішки.

Здається, що затишний парк французи здатні створити на будь-якій найменшій площі.

А ще, ідеологія дитячих майданчиків там зовсім інша. Для прикладу.

На окрему увагу заслуговує основний, так би мовити, перевізник міста Velhop http://www.velhop.strasbourg.eu

Велосипеди просто суперзручні. Мають чудову корзину спереду, захист заднього колеса, планетарну втулку і зовсім унікальну для нас вальну передачу.

Вартість оренди такого дива складає € 10 на місяць, € 35 на рік (для широкого кола пільгових категорій € 25). На годину можна орендувати за 20 центів, на 12 годин € 1. Для гостей міста у вартість Strasbourg Pass входить безкоштовне користування велосипедом на пів дня.

Але за таких цін хтось велосипеди ще й краде. Фото з Амстердаму, але й у Страсбурзі таке не рідкість. Хоча можливо просто ключі гублять.

І здається мені, що за популярністю велосипедів у Європі не лише свідоме ставлення до довкілля та здорового способу життя, але не в останню чергу зовсім не дешевий громадський транспорт. Не дешевий навіть за європейським рівнем доходів. Принаймні я не бачив натовпу пенсіонерів, які б штурмували зранку трамваї.

Специфічна культура поведінки на дорозі. 
Ставлення до ПДР досить оригінальне. Якщо машин немає, то зеленого світла особливо не чекають ні пішоходи, ні велосипедисти. Проте, коли проїжджають перед машиною, дякують водію за цю можливість, специфічним жестом, навіть коли для машини червоне.

Співвідношення між велосипедистами та водіями явно не на користь останніх. Але оскільки велосипед потребує на дорозі незрівнянно менше місця ніж авто, особливої напруги на дорозі не відчувається навіть у ранковий час.

Велосипедист у шоломі це велика рідкість. Мабуть рівень безпеки це дозволяє.

Сітроєн з "Жандарму із Сен-Тропе" і навіть водійка схожа.

А це якийсь аналог наших велопарадів.

Мій висновок: якщо ти робиш щось не так як інші, це ще не означає, що ти помиляєшся.
Катайтеся на здоров'я. Катайтеся по-європейськи.

Суми-Терешківка-Косівщина

Маршрут легкий, приємний, навіть дивно, що ним не часто їздять.
Дорога на 5-.
Були побоювання щодо пересування по трасі до повороту на Терешківку, але траса в неділю виявилась майже порожньою.
Абсолютно випадково і непередбачувано після Терешківки ми опинились не в Степному, а в Буциковому (+ зайвих 7 км). Після чого повернулись в Терешківку і ще кілька разів легко подолавши спуск до ставка і важко підйом таки повернули в сторону Підліснівки.
Погода сприяла комфортній подорожі. Було не жарко і дощ пішов тільки після повернення додому.
Напрямок дуже зручний, нормальна дорога і мало транспорту.

http://www.gpsies.com/map.do?fileId=wvbofgvzktplcyaf

Ярмарок

Давно хотів спробувати проїхати велосипедом коло Суми - Вільшанка - Миропілля - Сироватка - Суми.

http://www.gpsies.com/map.do?fileId=czedeqcstlewudcy
А тут гарна нагода - Миропільський ярмарок.
Отже в суботу троє товаришів з мінімальними уявленнями про велосипедні подорожі і прагненням до пригод вирушили о 7-30 від обласної лікарні.
Планом "А" було передбачено доїхати до Миропілля, погуляти на ярмарку, проаналізувати витрачені на першу частину подорожі сили і час і продовжити маршрут по колу або повернутись. Їхали не швидко насолоджуючись прогулянкою та милуючись краєвидами

 тому о 10-00 ми були в пункті призначення повними сил.
Далі участь у ярмарку, ритуальне придбання місцевого бренду - віника, інших сувенірів і, як не дивно, домашнього тютюну.
Десь о 14-00 виїхали в напрямку Осоївки.
Про осоївську бруківку (якщо це можна так назвати) краще не згадувати. Власне це єдине погане враження від подорожі.
Гарним позаплановим бонусом став відпочинок біля озера Журавлиного.
фото Sergey Kharchenko

Далі докатили досить легко

Наші коні відпочивають перед останнім забігом у В. Сироватці.
Отже, психологічну межу в 100 км ми перетнули відносно легко, дорога, за виключенням, Осоївки, пристойна і майже без авто.
Для "веломонстрів" це звичайно не відстань, але для нас цікавий досвід, тепер можна планувати довші маршрути можливо з ночівлею.